ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: Географія (7)

Як розрахувати протяжність материка?

Якщо у вас є масштабована карта із зазначенням паралелей і меридіанів, ви легко зможете дізнатися будь-які відстані між точками, у тому числі розрахувати протяжність материка.Вам знадобиться:
— карта із зазначенням меридіанів і паралелей;
- калькулятор;
- лінійка.

Інструкція

У першу чергу, для розрахунку протяжності материка з півночі на південь, знайдіть крайню північну і південну точки, потім визначте їх широту. Подивіться, на карті є горизонтальні лінії — паралелі. Знайдіть найближчі до шуканим точкам паралелі і визначте їх широту (вона вказана справа і зліва карти). Якщо точка розташована між ними, постарайтеся дізнатися широту приблизно, додайте до знайденої широті довжину дуги від паралелі до точки в градусах.

Отримавши широту обох точок, знайдіть відстань між ними в градусах. Якщо точки розташовані в одній півкулі (наприклад, Північна Америка чи Австралія), просто відніміть з більшого значення менше. Якщо ж вони знаходяться в різних півкулях (наприклад, Африка або Південна Америка), то, навпаки, додайте модулі значень (так як широта — відстань від точки до екватора).

Знаючи довжину материка в градусах, отримаєте його протяжність у кілометрах. Для цього помножте кількість градусів на довжину кожного градуса. Врахуйте, що довжина одного градуса по меридіану 111,12 км.

Щоб знайти довжину материка зі сходу на захід, знайдіть довготу крайньої східної і крайньої західної точки. Потім порахуйте за допомогою меридіанів (вертикальних ліній) довготу таким же способом, як і широту. Якщо обидві точки розташовані в східному або західному півкулі, просто відніміть з більшого значення менше, щоб отримати довжину материка в градусах, якщо ж у різних — додайте модулі значень (для Африки, Євразії), або відніміть їх з 180 º і додайте отримані різниці (наприклад , для Америки). Помноживши кількість градусів на 111,3 км (довжина одного градуса по паралелі), ви отримаєте довжину материка в кілометрах.

Можна вчинити більш простим способом, для цього озбройтеся хорошою точної лінійкою. Виміряйте протяжність материка в обраному напрямку за допомогою лінійки, а потім переведіть отриману кількість сантиметрів в кілометри відповідно до зазначеного масштабом.

17.03

2 ТЕМА "З ІСТОРІЇ ВІДКРИТТЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ РЕГІОНІВ ЄВРАЗІЇ"

Завдання 1. Переглянте відео "Історія дослідження Євразії"

Прочитайте уважно матеріал.

Завдання 2. Заповніть таблицю "Дослідники Євразії" (3 колонки: №п/п, прізвище та ім'я дослідника; що досліджували).

Дослідження Європи

Середземноморське узбережжя Європи було відкрите фінікійцями. Проте тільки стародавні греки, вдруге відкривши ці території, узагальнили і донесли до наших днів географічні відомості про них. Так, відомий вам історик Геродот, який жив у V ст. до н. е., у своїх працях описав усі відомі на ті часи землі.

Геродот

У IV ст. до н. е. грецький мореплавець Піфей вирушив на пошуки західної межі відомого європейцям світу. Припускають, що він здійснив плавання довкруг Піренейського півострова до західного узбережжя о. Великобританії і, можливо, досягнув Ісландії. Давні греки зробили багато відкриттів у Південній Європі, плавали по Чорному морю.
У середні віки були завершені відкриття північного узбережжя Європи. Росіяни-помори, вихідці із древнього Новгорода, у Х–ХІІ ст. дійшли до Студеного (тепер воно називаєтьсяБіле) і Баренцова морів. Вони розселилися на узбережжі і стали займатися промислом морської риби і морського звіра. Помори відкрили численні острови Північного Льодовитого океану.

Історія відкриття Північної Азії

Через суворі природні умови північні райони Азії – Сибір, Далекий Схід, Камчатка – тривалий час залишалися недослідженими.

З ХVІ ст. величезні простори від Уральських гір до Тихого океану пройшли росіяни-землепрохідці. Йти відважувалися одиниці, адже ніхто не знав, що там чекає. Першим європейцем, який почав освоювати Сибір, був Єрмак Тимофієвич. Доріг у ту пору не було, тому в глиб неосяжної землі пробиралися ріками й річечками.
У ХVІІ ст. землепрохідці досягли Далекого Сходу: Іван Москвітін зі своїм загоном дійшов до берегів Охотського моря, а Василь Поярков і Єрофей Хабаров – до річки Амур.   Володимир Атласов уперше вздовж і впоперек пройшов далеку землюКамчатки. Він дослідив її численні поселення і вогнедишні вулкани.

Семену Дежньову, який вирушив із гирла річки Колими у плавання Північним Льодовитим океаном уздовж берегів материка, вдалося досягти найдальшого краю сибірської землі – східного мису Азії, названого пізніше його ім’ям. Він з’ясував, що Азія і Північна Америка відділені протокою.
Велике значення для дослідження берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів мала Велика Північна експедиція, організована російським урядом у ХVІІІ ст. Під керівництвом Вітуса Беринга в експедиції взяли участь сотні дослідників. Вона була найбільшою на ті часи як за кількістю учасників, так і за тривалістю та охопленням досліджуваної території.
До ХІХ ст. росіяни обстежили і “поставили під високу руку” Росії величезні території Північної і Північно-Східної Азії. Ці відкриття були пов’язані з пошуками місць, багатих на хутрових звірів, а пізніше – з пошуками корисних копалин. Дослідження росіян згодом були використані європейськими географами при складанні карт Азії.

Північний морський шлях

Історія відкриття Центральної та Південної Азії

Не менш активно вивчали материк і азіатські вчені. Ще в глибоку давнину китайці, індійці, вавілоняни збирали географічні відомості про природу і населення Азії.

До нашої ери географічні знання азіатів про західні землі були розпливчатими і ґрунтувалися на розповідях послів і торгівців.

У І ст. до н. е. китайський мандрівник Цянь Чжан відкрив гори Памір і Тянь-Шань. Він проклав дорогу з Китаю на захід – так званий Великий шовковий шлях, який сотні років слугував купцям.
Європейці ж перші відомості про Центральну і Південну Азію, як ви пам’ятаєте, отримали завдяки мандрівкам італійського купця Марко Поло у ХІІІ ст. Пізніше, у ХV ст., в Індії побував російський купець Афанасій Нікітін, який прожив там більш як два роки.

Маршрути подорожей Марко Поло

   Свої спостереження про природу, міста і населення цієї країни мандрівник виклав у вигляді записок, які він назвав “Ходіння за три моря”.

Важкодоступну з високими горами і безводними пустелями Центральну Азію всебічно почали вивчати порівняно пізно – тільки в ХІХ ст. Навіть далеку Австралію в ті часи знали краще. Російський мандрівник і географ Петро Семенов-Тян-Шанський здійснив дві подорожі величезною гірською системою Азії – Тянь-Шанем. Він склав першу схему її рельєфу і висотної поясності, відкрив гірські льодовики, дослідив високогірне озеро Іссик-Куль. За визнання його наукових заслуг П. Семенов отримав право називатися Тян-Шанським.

Петро Семенов-Тян-Шанський

Географ Микола Пржевальський здійснив чотири експедиції в 1870–1885 рр. у Центральну Азію і обстежив територію за площею майже рівну Австралії. Він першим описав і наніс на карту гірські хребти, нагір’я Тибет, пустелі, озера, витоки великих азіатських річок. Під час подорожей він вів метеоспотереження і зібрав багаті колекції рослин і гірських порід. Мандрівник описав нові види тварин – дикого азіатського верблюда і дикого коня (який тепер називається кінь Пржевальського). Все побачене учений описав у своїх працях, де багато уваги приділяв місцевому населенню та його побуту.
Нині дослідження Євразії здійснюються за допомогою фотознімків, зроблених з космічних супутників. На численних наукових станціях проводять регулярні спостереження за станом природи.

ДОДАТКИ

Для допитливих рекомендую перейти за посиланням:

https://www.arcgis.com/apps/MapJournal/index.html?appid=a135e13c84604ff7b3453b9b8c820dd7

ВЕЛИКИЙ ШОВКОВИЙ ШЛЯХ - це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя до нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки.

Перевір себе: https://learningapps.org/6862625

https://learningapps.org/4734937

21.03

3 ТЕМА "ТЕКТОНІЧНА БУДОВА ЄВРАЗІЇ"

Для роботи вам потрібно мати: Інтернет, підручник з географії для 7 класу, географічний атлас, контурна карта, кольорові олівці), робочий зошит.

Завдання 1. Дати письмову відповідь "так" або "ні" на дані запитання. Якщо це відповідь "ні", то правильну відповідь запишіть.
1. Умовна межа між Європою та Азією проходить східним підніжжіям Карпатських гір?
2. Крайня західна точка Євразії – мис Рока.
3. Євразія розташована у трьох півкулях: Північній, Західній та Східній.
4. Материк Євразія складається з двох частин світу – Європи та Азії.
5. Жовте і Східнокитайське моря поблизу східного узбережжя Євразії належать до окраїнних морів Індійського океану.
6. Аравійський півострів є найбільшим за площею на планеті.
7. Острів Суматра відокремлюється від півострова Малакка Гібралтарською протокою.
8. Європейський півострів, що має форму чобітка, називається Апеннінським.
9. Найбільшою затокою земної кулі є Перська.
10. Найбільші півострови на півдні материка – Таймир, Чукотський
11. Євразія омивається водами всіх океанів планети.

Завдання 2. Перегляньте відео.

Задання 3. Попрацюйте з картою:

Завдання 4. Прочитайте уважно матеріал і законспектуйте головне.

Сейсмічно активні області Євразії

Пояси молодих гір Євразії є найбільш рухливими ділянками земної кори, де гороутворювальні рухи тривають і в наш час. Це підтверджують високий ступінь сейсмічної активності та наявність діючих вулканів.
Альпійсько-Гімалайському поясові складчастості відповідає Європейсько-Азіатський сейсмічний пояс.

Рухи земної кори супроводжуються вулканічною діяльністю, яка не припинилася до наших днів.

влк.Етна з літака

Найбільш відомі вулкани Європи: Етна (3323 м) — найвищий діючий вулкан Європи; Везувій (1281 м) — діючий вулкан материкової частини Європи (у 79 р. до н. е. внаслідок виверження під шаром вулканічного попелу завтовшки 10 м були повністю поховані міста Помпея та Санорин); Стромболі — острів-вулкан, «маяк» Середземного моря, що діє безупинно уже впродовж 3 тисяч років.

Стромболі

Ще більшою сейсмічною активністю відрізняється Тихоокеанський сейсмічний пояс, який є частиною так званого Тихоокеанського «вогняного кільця».

На Японських островах щорічно буває близько 1,5 тис. землетрусів. Там майже 200 вулканів, 30 з яких є діючими.   Півострів Камчатка й Курильські острови — «гарячі» природні точки нашої планети (десятки діючих і погаслих вулканів, багато гарячих джерел, гейзерів). На Камчатці розташований найвищий з активно діючих вулканів Євразії — Ключевська Сопка (4750 м).

влк.Ключевська Сопка

Велика кількість вулканів, у тому числі й діючих, наявна на Великих і Малих Зондських островах. На одному з островів розташований знаменитий вулкан Кракатау.

Поселення на схилах вулкану. Індонезія

ДОДАТКИ

СЕЙСМІЧНІ ПОЯСИ ЗЕМЛІ

Середземноморсько-Трансазиатский пояс бере свій початок біля берегів Перської затоки і закінчується в середині Атлантичного океану. Цей пояс ще називають широтным, так як він тягнеться паралельно екватору.
Тихоокеанський пояс – меридіональна, він тягнеться перпендикулярно Середземноморсько-Трансазиатскому поясу. Саме на лінії цього поясу розташована величезна кількість діючих вулканів, велика частина вивержень яких відбувається під товщею води самого Тихого океану.

Якщо малювати сейсмічні пояси Землі на контурній карті – вийде цікавий і загадковий малюнок. Пояси, немов облямовують древні платформи Землі, а іноді і впроваджуються в них. Вони пов’язані з гігантськими розломами земної кори і давніми, і більш молодими.

Середземноморсько-Трансазиатский пояс

У цьому поясі, найбільш активними сейсмічними зонами вважаються гори Карпати, розташовані на території Румунії, весь Іран і Белуджистан. Від Белуджистана зона землетрусів тягнеться до Бірми.

ДОДАТКИ

Тихоокеанський пояс

13.03 1 Тема: "Географічне положення Євразії. Поділ материка на дві частини світу"

Завдання 2. Розрахуйте протяжність материка Євразія з півночі на південь за меридіаном 100० сх.д. та із заходу на схід по паралелі 40० сх.ш. (довжина 1୦ - 85,4 км).

Завдання 3. Попрацюй з фізичною картою Євразії. Знайди на ній всі географічні об'єкти про які йдеться вище.

Завдання 4. Перевірте засвоєний матеріал граючись - https://learningapps.org/4734428 https://learningapps.org/4789358

Привіт, 7 клас!

На даній сторінці ми з вами будемо працювати на час карантину.

Тут щовівторка та щоп'ятниці я буду розміщувати матеріали за якими ви зможете навчатися дистанційно, в будь-який зручний для вас час. Виконані завдання (фото) чекаю в особисті повідомлення у Viber.

Пам'ятай!

Не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні! Роби все вчасно!!!

Північна Америка (тест)

матеріали для вивчення взято із сайту:
https://geografiamozil2.jimdofree.com

https://geomap.com.ua
https://geographer.com.ua/content/dystanciyne-navchannya-geografiya-7-klas-tema-relyef-ta-korysni-kopalyny-yevraziyi

Для тих, хто забув)

Завдання 1. Опрацюй уважно матеріал та переглянь відео.

Загальні відомості. Фізико-географічне положення.

Площа — 54,9 млн. км² (~1/3 площі всієї суші Землі). З них – 43,4 млн. км² – Азія, а 10 млн. км² - Європа. На острови припадає близько 2,75 млн. км².

Населення — 4,2 млрд. мешканців (~3/4 населення Землі)

Євразія — це найбільший материк Землі, що складається з двох частин світу — Європи і Азії. Межа між ними має умовне значення та проходить східним схилом Уральських гір, річкою Емба, північним узбережжям Каспійського моря і Кумо-Маницькою западиною, північні схили Кавказу, далі Азію і Європу розділяють Азовське і Чорне моря, протока Босфор, Мармурове море, протока Дарданелли.

Крайні точки

Крайні точки Євразії: на півночі — мис Челюскін, 77° пн. ш.,

на півдні — мис Піай, 1° пн. ш.,

на заході — мис Рока, 9° зх. д.,

на сході — мис Дежньова, 170° зх. д.

Крайні точки Європи:

Крайні материкові точки Європи:

на півночі - мис Нордкін, 71° 08' пн. ш.,

на півдні - мис Марокі, 36° пн. ш.,

на заході - мис Рока, 9° 34' зх. д.,

на сході - східне підніжжя Полярного Уралу біля Байдарацької губи, 67° 20' сх. д.

Ряд островів на південному сході Євразії розташований у Південній півкулі. Євразію омивають чотири океани: на заході — Атлантичний, на півночі — Північний Льодовитий, на півдні — Індійський, на сході — Тихий, і їхні окраїнні моря. На південному сході австрало-азіатські моря відокремлюють Європу від Австралії, на північному сході — Берингова протока від Північної Америки, на південному заході — Гібралтарська протока, Середземне і Червоне моря від Африки, з якою Євразія з'єднується Суецьким каналом.

Назва Найзручнішою назвою виявилася введена Е. Зюссом у 1883 р. у геологію і географію поняття «Євразія».

Європа (грецьке Europe, від ассір. ереб - захід; у Древній Греції так іменувалися території, що лежать на захід від Егейського моря), частина світу, західна частина материка Євразія.

Азія (від єгипетського асіс - схід)

Берегова лінія дуже порізана.

Моря: Північне, Норвезьке, Балтійське, Середземне (Егейське, Іонічне, Адріатичне, Тірренське, Лігурійське), Чорне, Азовське, Баренцове, Біле, Карське, Лаптєвих, Східно-Сибірське, Чукотське, Жовте, Японське (Східне), Охотське, Берингове, Східно-Китайське, Південно-Китайське, Філіпінське, Сулу, Сулавесі, Банда, Яванське, Андаманське, Аравійське

Затоки: Біскайська, Фінська, Ботнічна, Сіамська, Бенгальська, Перська, Аденська

Протоки: Босфор, Дарданелли, Ла-Манш, Па-де-Кале, Гібралтарська, Карські ворота, Берингова, Лаперуза, Карімата, Маллакська, Баб-ель-Мандебська, Суецький канал

Острови: Кіпр, Кріт, Сицилія, Сардинія, Велика Британія, Ірландія, Ісландія, Шетландські, Фарерські, Ян-Маєн, Ведмежий, Шпіцберген, Нова Земля, Земля Франца-Йосифа, Північна Земля, Новосибірські, острови Анжу, Врангеля, Курильські, Сахалін, Японські (Хоккайдо, Хонсю, Сікоку, Кюсю, о-ви Нансей (Рюкю), Тайвань, Хайнань, Філіпінські о-ви (Лусон, Мінданао), Великі Зондські (Суматра, Калімантан, Ява, Сулавесі), Нікобарські, Андаманські, Шрі-Ланка, Мальдівські, Лаккадівські, Сокотра

Півострови: Кримський, Мала Азія, Балканський, Апенінський, Піренейський, Скандинавський, Кольський, Ямал, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський

ДОДАТКИ

25.03

4 ТЕМА: "РЕЛЬЄФ ТА КОРИСНІ КОПАЛИНИ ЄВРАЗІЇ"

Завдання 1. Перегляньте відео

Завдання 2. Прочитайте уважно текст.

Євразія відрізняється великою різноманітністю рельєфу. На її території розташовані найвищі гірські системи земної кулі — Гімалаї. Найвища точка земної кулі — гора Джомолунгма(8850 м). Нагір'я Тибет піднімається на 4,5 км.

Супутниковий знімок Тибетського плато

Гімалаї в Непалі

ДЖОМОЛУНГМА, ЕВЕРЕСТ, САГАРМАТХА

Низовини і плоскогір'я мають величезні розміри, і тягнуться на тисячі кілометрів. 3/4 поверхні Азії припадає на плоскогір'я, нагір'я і гірські хребти. У Європі гір менше, велику частину займають низовини. Найдавнішими ділянками Євразії є Східноєвропейська та Західносибірська рівнини. У їхній основі лежать великі і давні платформи. Давнє походження мають так само плоскогір'я Аравійське і Декан.

Локалізація Східноєвропейської рівнини на карті Європи

Західносибірська рівнина на супутниковій карті

Північної Азії

Карта гір Індії. Деканське плоскогір'я в центрі.

Розломом земної кори, зайнятим Червоним морем, Аравійський півострів відділений від Африки.

Супутниковий знімок Аравійського півострова

Велика частина низовин розташована окраїнами материка. Індо-Гангська і Месопотамська низовини утворилися у передгірних прогинах земної кори між платформами і складчастими горами.

Гірська система Загрос в Ірані

Молоді гори нової складчатості простягаються у вигляді двох гігантських поясів складчастих гір. У південній частині Євразії від Атлантичного і майже до Тихого океану простягнувся Альпійсько-Гімалайський пояс. До нього входять Піренеї, Апенніни, Альпи. Стара-Планина (Балканські гори), Карпати, Кавказ, нагір'я Памір, Гімалаї. Між крайовими хребтами лежать великі нагір'я, найбільше з них — Іранське.

Швейцарські Альпи

Аппеніни

Стара-Планина (Балканські гори)

Карпати

Карпати в околицях Драгобрату, Україна

Тихоокеанський пояс складчастих гір починається на Камчатці і закінчується на островах Малайського архіпелагу. Найдавнішими горами є Скандинавські гори.

Скандинавські гори

Вік Уральських гір, Алтаю і Тянь-Шаню, які з'явилися пізніше, становить майже 300 млн. років. Протягом багатьох мільйонів років давні і найдавніші гори руйнувалися зовнішніми процесами і згладжувалися. Під час наступних підіймань вони були розбиті розламами на окремі брили, частина яких піднялася на значну висоту (Алтай, Тянь-Шань). Утворення гір продовжується і зараз.

Завдання 3. Уважно прочитайте текст і перегляньте відео.

Складна геологічна будова материка обумовила значну різноманітність його корисних копалин. На величезній території Євразії є всі види корисних копалин, які існують в природі. Проте розміщені вони нерівномірно. У їх заляганні простежується така сама закономірність, що й на інших материках – зв'язок з рельєфом та умовами його формування.

Так, родовища різних руд пов’язані з магматичними породами, тому розміщуються у місцях виходу їх на земну поверхню (на щитах).

На руди різних металів багаті й гори.Поклади вугілля пов’язані з осадовим чохлом платформ, тому залягають на рівнинах.

Найбільші у світі родовища нафти і природного газу утворилися як в осадовому чохлі платформ (Західносибірська платформа), так і на шельфі морів (Північне, Каспійське моря, Перська затока).

Завдання 4. Користуючись картами атласу та текстом параграфа, визначте закономірності розміщення паливних, рудних, нерудних корисних копалин на території Євразії. Результати подайте у вигляді таблиці. (4 стовпці: група корисних копали (паливні, рудні, нерудні), найбільш поширені види кор.коп., зв’язок з геологічною будовою, район поширення).

Прочитай!

Льодовики

Близько 300 млн. років тому на території Євразії утворився величезний льодовик.

В четвертинний час – чотири зледеніння – Окське – 600 тис. р. тому, Дніпровське – 300 тис. р.т., Московське, Валдайське 10 – 8 тис. р.т.

Повністю вкриті льодовиком були Британські острови, двома язиками він спускався Східноєвропейською рівниною, досягаючи широти Дніпропетровська; Західносибірською низовиною він опустився до шістдесятої паралелі.

На більшій частині північної Азії холодний клімат обумовив виникнення багаторічної мерзлоти. Її площа становить 11 млн. км².

Завдання 5. Дайте письмово відповіді на питання (3-4 речення)

- Які зовнішні сили вплинули на формування рельєфу Євразії? Наведіть конкретні приклади результатів зовнішніх рельєфоутворюючих процесів.
- Поясніть взаємозв’язок між тектонічними структурами та формами рельєфу. Наведіть конкретні приклади.
- Чим обумовлена різноманітність корисних копалин Євразії?

Назва кліматичної області помірного поясу

№ діаграми

Географічне положення

Кліматичні особливості

Температура

Річна кількість опадів, мм

Режим випадання опадів

Цікава географія

Назви гір у перекладі з різних мов мають приблизно однакове значення. Порівняйте: Альпи – високі гори, Тянь-Шань –небесні гори, Піренеї – вершина, Карпати – скеля, Урал – височина; Кавказ – білосніжна гора, Гімалаї – оселя снігів.

Найвищу гору планети – вершину Гімалаїв, що розташована на межі Непалу і Китаю, непальці називають Сагарматха – Володар неба, а тибетці – Джомолунгма – Богиня-мати світу.

Цікаво, що місцеві мешканці обожнювали цю вершину, навіть не знаючи, що вона – найвища на Землі. Про це людство дізналося тільки в 1852 р., коли працівники топографічної служби Індії визначили її висоту. Вони ж і дали їй ім’я Еверест на честь Джорджа Евереста, який керував топографічним відомством.

Потренуйся: https://learningapps.org/4845651

27.03

5 тема "ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІМАТУ ЄВРАЗІЇ"

https://naurok.com.ua/prezentaciya-z-geografi-7-klas-klimat-vrazi-16353.html
https://www.slideshare.net/kordiak1/ss-137514806

Працюємо з картою
1. Встановіть, як змінюється температура повітря на території материка у напрямку з півночі на південь.
2. Де спостерігаються найвищі температури повітря?
3. Як розподіляються на території Євразії опади? Де випадає найменша їх кількість, а де – найбільша?
4. Які вітри панують у помірному кліматичному поясі?
5. Під впливом яких вітрів перебувають південні і східні узбережжя материка?

Кліматична карта Євразії

Завдання 1. Уважно прочитай матеріал та для закріплення переглянь відео.

Кліматичні особливості Євразії визначаються величезними розмірами материка, великою протяжністю з півночі на південь, різноманіттям переважаючих повітряних мас, а також специфічними особливостями будови рельєфу, її поверхні й впливом океанів.
Завдяки великої протяжності материка з півночі на південь, внаслідок різної кількості сонячної радіації в конкретних широтах, Євразія розташована в усіх кліматичних поясах північної півкулі, від арктичного до екваторіального. Найбільші території за площею займає помірний пояс, оскільки в помірних широтах материк найбільш витягнутий з заходу на схід.
Над територією материка утворюються й переважають всі чотири типи основних мас – арктичні, помірні, тропічні й екваторіальні. Характерно, що над океанами в помірному поясі формуються морські повітряні маси, а над материком – континентальні, боротьба яких створює в цих широтах Євразії велику різноманітність типу клімату.

На клімат Євразії великий вплив здійснює рельєф, Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї та інші гори Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу є важливим кліматорозділом материка. Вони перешкоджають проникненню холодних і сухих північних вітрів на південь і водночас є бар’єром на шляху теплих і вологих вітрів, які дмуть з півдня. Повітряні маси зазнають трансформації – перетворенню, зміні своїх властивостей.

На клімат Євразії впливають океанічні течії (Гольфстрім, Куросіо, Курило-Камчатська та інші). Теплі течії пом’якшують клімат прилеглих територій материка, а холодні – роблять його континентальнішим.

Постійними вітрами, що мають вплив на формування клімату є в помірних широтах – західні, на сході і півдні материка – мусони.

Над материком Євразія утворюється найбільша кількість циклонів і антициклонів.

Місцеві вітри Євразії

Фен виникає там, де повітряні маси перевалюють через гори і з великою швидкістю скочуються в долини. Це дуже теплий, сухий вітер. Фен завжди є провісником настання дощової погоди. Особливо часто фен спостерігається на північній окраїні Альп або ж в їх передгір'ях. Поблизу Інсбрука фен часто називають щетурецьким вітром. Вітри типу фену зустрічаються і в інших місцях земної кулі: над південним заходом Чорного моря, в Кутаїсі, Ташкенті, Гренландії, Китаї, Японії тощо. На півдні Туркменістану гарячий вітер типу фену називають гармсіль.
Бора (іт. bora, від грец. βορέας — північний вітер) — місцевий холодний сильний та поривчастий вітер, що дме з вершин невисокого хребта, розташованого на узбережжі водного басейну (море, озеро). Бора виникає переважно взимку внаслідок великої різниці між тиском на суші (високий) і морі (низький). Бора викликає різке похолодання; швидкість досягає 40 м/сек; спостерігається в районі Новоросійська та на островах Нової Землі, на берегах Байкалу («сарма»), на південному узбережжі Франції в Далмації, в Провансі («містраль»).
Буран – вітер, характерний середньої течії річки Об. Влітку він приносить сухе тепле повітря, а взимку – дуже холодне повітря, іноді із заметілями.
Пурга (от карел. purgu, фин. purku) — сильна хуртовина, переважно виникає на рівнинних безлісих просторах при проникненні холодного повітря. Назва «пурга» вживається переважно у північних районах Росії.
Суховій — вітер з високою температурою і низькою вологістю повітря. Зазвичай термін відноситься до вітрів Каспійської низовини, особливо Казахстану, хоча інколи поширюється й на інші райони, зокрема південно-східно частину України.

Завдання 2. Використовуючи карти атласу, порівняйте кліматичні умови Євразії та Північної Америки. Результати занесіть до таблиці (2 колонки - спільні риси та відмінні риси)

Завдання 3. Накресліть в зошиті схему "Кліматотвірні чинники Євразії".

31.03

Тема: "Кліматичні пояси та типи клімату Євразії. Аналіз картодіаграм"

Завдання 1. Розгляньте карту «Кліматичні пояси світу». Визначте у яких поясах розташована Євразія?

Кліматичні пояси і області Євразії

Завдання 2. Прочитайте уважно текст та перегляньте відеоурок.

В арктичному й субарктичному поясах виділяються області з морським кліматом на заході кожного поясу: невеликими амплітудами температур за рахунок порівняно теплої зими й прохолодного літа (вплив гілок Північноатлантичної течії). На сході поясів клімат континентальний з дуже холодною зимою (до -40..-45ºС).
В межах помірного поясу спостерігаються різноманітні типи клімату. Тут формуються області морського, помірно-континентально, континентального та мусонного клімату.
Морський тип характерний для західних районів Європи. Він формується під постійним впливом морських повітряних мас з Атлантики. Літо тут прохолодне, зима відносно тепла навіть на узбережжі Скандинавського півострова. При проходженні атлантичних циклонів погода швидко змінюється: влітку можуть бути похолодання, зимою – відлиги.
Область перехідного клімату від морського до континентального займає в основному території Центральної Європи. При віддаленні від океану різниця (амплітуда) літніх і зимових температур зростає: зима стає помітно холоднішою. Літом опадів більше, ніж в холодний період року. На території Східної Європи (до Уралу) клімат вважають помірно континентальним.
За Уралом, в Сибіру і Центральній Азії, зима дуже холодна і суха, літо жарке й відносно вологе. Це область різко континентального клімату помірного поясу. У межах його поширення річна амплітуда температур настільки велика, що подібної немає ніде у світі. Для середньомісячних температур амплітуда становить 50-65 °С, а для екстремальних досягає 102 °С. Така величезна амплітуда зумовлена вкрай низькими зимовими температурами. Не випадково назва одного з полюсів холоду Північної півкулі - міста Оймякон - перекладається з якутської мови як «шалена холоднеча», «лютий холод». Гірські системи закривають місто від пом'якшувального впливу океанів. Це спричинює застій дуже холодного повітря у міжгірних улоговинах. Тому середні січневі температури повітря опускаються тут до -50 °С, а в Оймяконській улоговині морози досягають -70 °С. Так само і в м. Верхоянськ. Оскільки порівняно невелика кількість опадів тут випадає переважно влітку, сніговий покрив незначний і поверхня промерзає на велику глибину.
На узбережжі Тихого океану клімат мусонний з теплим вологим літом і холодною зимою.
В субтропічному поясі на рівнинах цілий рік температури повітря додатні. На території Євразії в цьому поясі виділяють три кліматичні області.
Область субтропічного середземноморського клімату знаходиться на заході поясу. Тут літом переважають сухі тропічні повітряні маси, а зимою – морське помірне повітря (йдуть дощі).
Область континентального субтропічного клімату займає територію Вірменського і Іранського нагір’їв. Зима в цій області порівняно холодна (можливі снігопади й зниження температур нижче 0ºС), літо – жарке й дуже сухе. Річна кількість опадів в цих зонах незначна.
Область мусонного субтропічного клімату знаходиться на сході Китаю й займає південну половину Японських островів. Тут характерний режим опадів – літній максимум в їх річному розподілі.
Тропічний пояс в Євразії не утворює суцільної смуги й на території материка знаходиться лише на південному заході Азії (Аравійський півострів, південь Месопотамії й Іранського нагір’я, північно-західні райони півострова Індостан). На протязі всього року тут переважають континентальні тропічні повітряні маси. Кількість опадів на рівнинах не перевищує 200 мм на рік, а в пустельних районах – менше 50 мм на рік. Літо дуже жарке – середні температури липня від +30ºС до +35ºС. Зима тепла – середні січневі температури – від +12ºС до +16ºС. Тут зафіксована найвища температура на материку Євразія +54ºС – м. Басра (Аравійський півострів).
Над Тихим океаном в межах тропічного поясу характерні тайфуни – тропічні циклони ураганної дії. Вони спричиняють зливи, повені та великі руйнування.
Субекваторіальний пояс включає півострови Індостан й Індокитай, Індо-Гангську рівнину, північ острова Шрі-Ланки, Південно-Східний Китай, Філіппінські острови. Для цього поясу характерна сезонна зміна повітряних мас: літом переважає вологе повітряне повітря, яке приносить мусон; зимою – відносно сухий тропічний пасат північної півкулі.
Тут знаходиться найвологіше місце на планеті – с. Черапунджі (23000 мм в рік)

Екваторіальний кліматичний пояс розташований на островах Малайського архіпелагу, півострові Малакка, півдні Шрі-Ланки й півдні Філіппінських островів. На протязі всього року тут переважають морські екваторіальні повітряні маси. Вони формуються з тропічного повітря, яке надходить з пасатами обох півкуль. Для цього поясу характерні значні опади (2000-4000 мм на рік) й постійно високі температури (вище +25ºС). Острів Ява називають «грозовим полюсом Землі», тут грози трапляються до 800 разів на рік.

Високогірний клімат характерний для нагір’я Тибет та гірських систем Азії.

Завдання 3. Використовуючи «Кліматичну карту Євразії», вище викладений матеріал заповніть таблицю.

Назва кліматичного поясу	Кліматичні особливості
	Температура		Типи повітряних мас, вітри		Річна кількість опадів, мм	Режим випадання опадів
	січень	липень
			липень	січень

Завдання 4. Використовуючи «Кліматичну карту Євразії», кліматичні діаграми і текст підручника заповніть таблицю.

ЗАПАМ'ЯТАЙ!

Завдання 5. Визначте і запишіть в зошит причини, що обумовили наявність кліматичних областей в межах помірного клімату.

Завдання 6. Зробіть висновок, запишіть в зошит про те, чим відрізняються кліматичні області в межах помірного кліматичного поясу Євразії.

ДОДАТКИ

Україна (помірно-континентльний тип клімату)

Китай (мусонний тип клімату)

Велика Британія (морський тип клімату)

Росія (континентальний тип клімату)

Монголія (різко континентальний тип клімату)

03.04

Тема: "ВНУТРІШНІ ВОДИ ЄВРАЗІЇ"

Завдання 1. Перегляньте карту "Басейни стоку річок в океани й безстічні області" та визначте до якиз басейнів належать річки Євразії? До якого басейну належать річки, які протікають у вашій місцевості? (відповіді запишіть в зошит)

Завдання 2. Уважно прочитай матеріал.

Внутрішні води, їх розподіл

Євразія має надзвичайно густу річкову мережу. Більшість великих річок знаходиться в Азії. Для Євразії характерна найбільша площа басейнів внутрішнього стоку. Розходження у режимах річок Євразії обумовлене різноманітністю кліматичних умов материка.
У Північний Льодовитий океан впадають короткі річки Скандинавського півострова і найбільші річки Євразії — Об, Єнісей, Лена, Північна Двіна, Печора. Майже в усіх цих річок переважає снігове живлення. Вони надовго замерзають узимку, а навесні сильно розливаються. Для них характерна подвійна повінь, через причину різного часу скресання криги у північній і південній частині течії річок. Найдовша серед них — Лена(4400 км), найбільша за площею – Об, а найповноводніша — Єнісей. На Єнісеї побудовані найбільші електростанції. На 5-6 місяців замерзають річки крайньої півночі — Яна, Індигірка, Колима. До басейну Північного Льодовитого океану належить озеро Байкал— найглибше озеро земної кулі(1620 м). Його улоговина має тектонічне походження.
До басейну Атлантичного океану належать річки Західної, Південної і частково Східної Європи. Річки Західної і Південної Європи здебільшого починаються у горах. На заході Європи розвинута густа мережа річок і багато прісних озер. На крайньому заході, в області морського клімату, річки не замерзають і повноводні цілий рік. Найбільша з них — Сена. До річок, що замерзають на короткий час, належать Вісла, Одра, Ельба. Найбільші річки басейну Атлантичного океану — Дунай, Рейн, Дніпро. Річки, що впадають у Середземне море, як правило, короткі і неглибокі. Улітку річки міліють, а багато з них пересихає. Всі вони мають в основному мішане живлення. Рейн – найбрудніша річка Європи, її називають «стічною канавою Європи».

Особливо багато озер на північному заході Європи. Велика частина з них має льодовиково-тектонічне походження. Найбільші серед них Ладозьке, Онезьке, Нерен, Веттерн. У Центральній Європі знаходяться озера тектонічного походження — це Боденське озеро, Балатон та інші. В Альпах знаходиться досить велике льодовикове озеро – Женевське. На південному сході Європи розкидані залишкові озера.
До басейну Тихого океану належать Амур, Хуанхе, Янцзи і Меконг. Живляться вони здебільшого мусонними дощами, тому найповноводніші влітку, а межень настає взимку. Іноді літні повені перетворюються на справжні катастрофи. Так, різке підвищення рівня води в Хуанхе відбувається тричі на рік: навесні, коли тане сніг у горах, улітку під час мусонних дощів і восени, коли бушують тайфуни.

Тому китайці протягом століть споруджували захисні дамби. Але часто річка прориває їх і затоплює великі площі, знищуючи родючі землі, руйнуючи міста і села. Янцзи — найдовша і найповноводніша річка Євразії (6 300 км). У верхній і середній течії вона має гірський характер. У пониззі морські припливи щодоби зумовлюють підняття рівня води в ній на 4,5 м. Меконг у нижній течії розпадається на багато рукавів і утворює велику заболочену дельту.

Річки басейну Індійського океану живляться як за рахунок мусонних дощів, так і талих снігових вод у горах. Священна для населення Індії річка Ганг починається двома витоками в Гімалаях. Разом з найбільшою притокою Брахмапутрою, впадаючи в Бенгальську затоку, утворює одну з найбільших у світі дельт. Річка Інд бере початок у Тибеті. У верхів'ї перетинає хребти Гімалаїв і тече в ущелинах, утворюючи пороги та водоспади. У середній і нижній течії Інд — рівнинна річка, яка має велике значення для зрошення і судноплавства. Рівнинні річки Євфрат і Тигр за 195 км від гирла зливаються, утворюючи річку Шатт-ель-Араб («річка арабів»). Тигр і Євфрат виносять величезну кількість осадових порід, тому їх дельта висувається в затоку на 4 км за кожні 100 років. Як свідчать історики, в І ст. обидві річки впадали в Перську затоку окремо.
В Євразії утворився великий басейн внутрішнього стоку. До нього належить найдовша річка Європи — Волга (3 531 км). Як і Дніпро, вона бере початок на Валдайській височині впадає в Каспійське море. Узимку річка покривається стійкою кригою. Живиться переважно талими сніговим водами, тому має весняну повінь. Волга судноплавна, на ній збудовано водосховища та електростанції.
До басейну внутрішнього стоку належать річки Амудар’я і Сирдар’я, що впадають до Аральського моря. Їх води розбирають на полив земель в пустелях Каракуми і Кизилкуми, внаслідок чого площа Аральського моря зменшилась у 4 рази. Це зона екологічного лиха.

Переглянь відео

Завдання 3. За картами атласу визначте, до басейнів яких океанів належать річки Євразії: Євфрат, Волга, Єнісей, Дунай, Тигр, Дніпро, Дністер, Інд, Рейн, Ельба, Меконг, Янцзи, Хуанхе, Амур, Об, Лена, Ганг. Розподіліть їх у таблицю.

Басейни стоку річок Євразії

Тихий	Атлантичний	Індійський	Північний Льодовитий	Внутрішній стік

Завдання 4. За допомогою карт атласу здійсніть уявну подорож однією із річок Євразії (на вибір). Виконайте письмово за планом.

1.Назва річки.
2.До басейну якого океану належить.
3.Місце витоку.
4.Напрямок течії.
5.Основні притоки.
6.Режим річки та переважаючий тип живлення.
7.Господарське використання.

07.04

Тема: "Води суходолу Євразії.
Озера, болота, льодовики, багаторічна мерзлота, підземні води"

Фотоматеріали взято із таких сайтів:

Річки Євразії
Озера Євразії
Внутрішні води Євразії

Завдання 1. Виконайте тести "Річки Євразії"
ТЕСТИ ТУТ :)

Завдання 2. Прочитай уважно матеріал, переглянь відео, законспектуй.

ОЗЕРА ЄВРАЗІЇ

Озера Євразії дуже різні за походженням їхніх улоговин, розмірами, глибиною, солоністю й розміщені на материку дуже нерівномірно.

Особливо велика кількість озер на північному заході Євразії. Вони мають льодовиково-тектонічне походження, характерні значною глибиною. Найбільші з них — Ладозьке (найбільше в Європі) й Онезьке. Багато льодовикових озер в Альпах — Женевське, Боденське, Цюрихівське. Типові тектонічні озера — Байкал, Іссик-Куль, Мертве море. Вулканічні озера поширені на Камчатці, Японських і Філіппінських островах, Малайському архіпелазі.

Багато великих озер розміщено у внутрішніх посушливих областях Євразії. Це залишкові озера, збережені на місці давніх водойм, які існували в умовах більш вологого клімату. До них належать найбільші озера світу — Каспійське й Аральське моря із солоною водою, а також озеро Балхаш, яке складається з двох частин — прісної та солоної.

Завдяки своїм гігантським розмірам на території Євразії зосереджено безліч озер, серед яких велика кількість є дійсно унікальними.

Озеро Байкал — найглибше озеро планети, містить 20 % запасів поверхневих прісних вод земної кулі. Найбільша глибина — 1620 м, простягається з північного сходу на південний захід на 636 км, найбільша ширина — 79 км. Впадають 1123 річки, а витікає лише одна Ангара. В озері сформувався унікальний тваринний світ, який налічує понад 1,5 тис. видів, 75 % яких ніде, крім Байкалу, немає. Каспійське море — найбільше за площею (376 тис. км²) водної поверхні озеро у світі. Води унікального моря-озера містять різноманітні рибні багатства, серед яких найбільш цінні — осетрові.

Озеро Балхаш у Центральній Азії — єдине у світі озеро, де солоність води в різних його частинах істотно відрізняється. У західній частині Балхашу вода прісна, а у східній — солонувата.

Мертве море — розташоване на північному заході Аравійського півострова в найглибшій западині світу. Солоність води в морі становить 260-270 проміле. І вода, і грязі Мертвого моря мають цілющі властивості.

Сарезьке озеро на Памірі — одне з наймолодших на земній кулі. Воно утворилося в 1911 р. під час землетрусу внаслідок перекриття річки Мургаб величезною брилою.

Аральське море — «сумний» рекордсмен, оголошене зоною екологічного лиха.

Озеро Світязь («український Байкал») — найглибше озеро України, його глибина сягає понад 58 м. Це один із наймальовничіших куточків нашої країни. Зовсім недавно вода в цьому озері була надзвичайно прозорою, але зазнала значного забруднення, передусім отрутохімікатами, злитими з полів.

Завдання 3. За матеріалами даного блогу, тексту вашого підручника розподіліть озера Євразії (Ладозьке, Женевське, Каспійське море, Аральське море, Балхаш, Байкал, Мертве море, Онезьке) за походженням. Складіть схему.

↓ ↘↙ Озера Євразії

Реліктові

(залишкові)

Тектонічні

Льодовикові

Завдання 4 . Прочитай уважно матеріал

ПІДЗЕМНІ ВОДИ

Євразія багата на підземні води. На рівнинах вони залягають у потужних товщах осадових відкладів і мають гарні смакові якості. Підземні води широко використовуються в густонаселених районах, де річки й озера забруднені промисловими та побутовими стоками. У пустелях підземні води нерідко є єдиним джерелом водопостачання.

ЛЬОДОВИКИ І БАГАТОРІЧНА МЕРЗЛОТА

За площею гірських льодовиків Євразія посідає перше місце у світі. Вони вкривають високі вершини Альп, Кавказу, Тянь-Шаню, Гімалаїв. Довжина найбільших з них сягає кількох десятків кілометрів. Натомістьпокривні льодовики є лише на арктичних островах.

Багаторічна мерзлота поширена на півночі Євразії, в Сибіру. Товщі промерзлих порід сягають у глибину на кілька сот метрів. Причиною цього явища є холодні, малосніжні зими. Улітку верхній шар розтає лише на глибину 40–150 см. Внаслідок цього утворюються численні невеликі озера у неглибоких зниженнях поверхні. Шари багаторічної мерзлоти, яка є водотривкою, надлишкове зволоження та низовинний рельєф призводять значного поширення у Північній Азії боліт. Так, у тундрі і лісотундрі вони займають 2/3 площі. Багаторічна мерзлота утруднює будівництво, розвиток землеробства.

Завдання 5. Письмово дати відповідь на запитання:

1. Чому в Мертвому морі – озері майже немає життя?

2. Чому озеро Лобнор називають озером – мандрівником?

3. Чим відрізняється озеро Байкал від інших озер?

4. Де взялася багаторічна мерзлота?

5. Чим особливе озеро Ялпуг?

6. Яке озеро найглибше в Україні?

10.04 - 14.04

Тема: "Природні зони Євразії"

Завдання 1. Закріпимо знання з географічної номенклатури Євразії.

Завдання 2. Свої думки запишіть в зошит:
- використовуючи карту природних зон Євразії атласу, назвіть природні зони материка з півночі на південь по 80° сх.д. Який висновок можна зробити про послідовність зміни природних зон і її причини?

- за картою з’ясуйте, які природні зони є тільки на заході і тільки на сході материка. Подумайте, чому вони не утворюють суцільної смуги. Для відповіді проаналізуйте кліматичну карту Євразії.

- назвіть природні зони, що лежать всередині материка. Якими кліматичними умовами можна пояснити їхнє утворення?

Кому потрібно?

Завдання 2. Прочитай уважно матеріал та переглянь відео.

Природні зони

На півночі континенту зони тягнуться суцільною смугою, а південніше від тайги змінюються не тільки з півночі на південь, але і з заходу на схід. Це пояснюється різницею в кількості опадів, яка зменшується від окраїн материка до внутрішніх областей. У природі зон арктичних пустель, тундри і лісотундри в Євразії багато спільного з подібними зонами Північної Америки. Однак у Євразії ці зони не заходять так далеко на південь, як у Північній Америці.

Природні зони помірного поясу досить різноманітні.

Зона хвойних лісів (тайга) простягнулася від Атлантичного до Тихого океану. Кліматичні умови у зоні змінюються із заходу на схід; це зумовлює відмінності у видовому складі дерев. На заході переважають сосна і ялина на підзолистих ґрунтах, у Західному Сибірі в умовах сильної заболоченості ростуть ялиця і сибірський кедр (кедрова сосна), у Східному Сибірі на мерзлотно-тайгових ґрунтах поширена модрина, а на узбережжі Тихого океану — темнохвойна тайга з даурської модрини, ялиці, корейського кедра. У тайзі водиться багато цінних хутрових тварин (соболь, горностай, куниця), з великих тварин — лосі, бурі ведмеді, рисі; селиться багато птахів.

Бурі ведмеді

Зубр

Зона змішаних і широколистяних лісів розташована лише на заході і сході помірного поясу. Змішані ліси ростуть на дерново-підзолистих, а також бурих і сірих лісових ґрунтах. Для європейських широколистяних лісів найбільш характерні дуб і бук, клен і липа, граб і в'яз. На сході зони в умовах мусонного клімату ростуть маньчжурський горіх, амурський оксамит, дуб, липа, у підліску багато вічнозелених чагарників, зустрічаються зарості бамбука. Природних лісів збереглося дуже мало. В Європі вони поступилися місцем вторинним лісам і штучним насадженням, в яких переважають хвойні дерева, а в Азії — ріллі. Багато тварин винищені або стали рідкісними і знаходяться під охороною.

Вовк

Лісостепи і степи розташовані в центральних частинах материка, де зменшується кількість опадів і збільшується випаровуваність. Степи — безлісі простори з трав'янистою рослинністю, під якою утворюються родючі чорноземні ґрунти; із тварин переважають гризуни. Степи і лісостепи майже цілком розорані, і тільки в заповідниках збережено їх природні ландшафти. У Китаї збереглися ділянки сухих степів, які використовують під пасовища.

Напівпустелі і пустелі помірного поясу лежать у центральних частинах континенту, де дуже мало опадів, жарке літо і холодна зима. Рослинність (полин, солянка, саксаул, піщана осока) розріджена, е ділянки пустель із сипучими пісками. У ґрунтах багато мінеральних солей і мало органічних речовин. Серед тварин переважають плазуни, гризуни і копитні.

У західній частині субтропічного поясу розташована зона твердолистяних лісів і чагарників. Завдяки м'якій і вологій зимі рослини тут вегетують цілий рік, однак нестача вологи у період найбільш інтенсивного сонячного випромінювання призвела до появи в рослин пристосувань, що зменшують випаровування. У минулому тут зростали ліси з вічнозеленого кам'яного дуба, лавра, мирта, диких маслин, суничного дерева. Ця рослинність майже повсюдно винищена, тому що тут здавна займаються землеробством. Для зони характерні коричневі і червоноколірні ґрунти, які відзначаються родючістю і придатні для вирощування субтропічних культур.

На сході поясу розташована зона субтропічних мусонних лісів. Ліси складаються із порід лавролистяних, камфорних дерев, магнолій, заростей бамбука, поширених на жовтоземних і червоноземних ґрунтах. Диких тварин майже не збереглося.

У субтропічних пустелях на нагір'ях Передньої Азії і півдні Центральної Азії особливо багато ефемерів, які за період коротких весняних дощів встигають пройти весь цикл розвитку. З тварин тут живуть антилопи, гієни, лисиця-фенек та ін.

Природа зони тропічних пустель багато в чому нагадує природу пустель Північної Африки.

У субекваторіальному поясі на рівнинах і в міжгірних улоговинах формуються савани, а на узбережжях Індостану, Індокитаю і на схилах гір, звернених до океану, — змінно-вологі ліси. У саванах серед трав ростуть акація, пальма, індійський баньян (рід фікуса — одне дерево може імітувати цілий гай). У лісах поряд із листопадними є вічнозелені види. Поширені рослини, що дають цінну деревину (тикове і садове дерева), а також пальми, бамбук. Багатий і тваринний світ: мавпи, слони, тигри, буйволи, носороги, антилопи, олені та ін.

Зона екваторіальних лісів розташована, в основному, на островах і поки що не так сильно змінена антропогенною діяльністю, як інші зони. Поряд із загальними ознаками, характерними для таких же лісів, розташованих на інших материках, тут багато дерев із цінною деревиною (залізне, чорне, червоне дерево), рослин, що дають прянощі: гвоздика, перець, кориця. У лісах живе один із видів людиноподібних мавп — орангутанг, а також гібони, напівмавпи лорі, носоріг, дикий бик.

Завдання 2. Виконайте у зошиті таблицю, користуючись матеріалом на блозі, текстом підручника та інтернет-ресурсами.

"Природні зони Євразії"

Природна зона	Географічне положення	Кліматичні умови	Переважаючий тип ґрунтів	Рослинний світ	Тваринний світ
Арктичні пустелі
Тундра
Лісотундра
Тайга
Мішані ліси
Широколисті ліси
Лісостепи
Степи
Напівпустелі помірного поясу
Пустелі помірного поясу
Субтропічні ліси і чагарники
Субтропічні пустелі та напівпустелі
Тропічні пустелі
Савани та вологі субекваторіальні ліси
Вологі екваторіальні ліси

Гори займають майже половину території Євразії. Найбільш яскраво в Європі висотна поясність виявляється на південних схилах Альп, а в Азії – на південних схилах Гімалаїв.

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ АЛЬП. Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростутьмішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна.

Вище росту дерев у горах заважають сильні вітри, різкі коливання температури повітря та короткий теплий сезон. Тому на висотах понад 2 000 м розташовані субальпійські луки. В їх рослинному покриві переважають високі багаторічні трави. Серед них трапляються зарості ялівцю та рододендрона, який має великі яскраві квіти червоного, лілового, жовтого чи білого кольорів. Поширені криволісся з гірської сосни, гілки якої притиснуті вітрами до землі. Над субальпійськими розташовуються альпійські луки – пояс низькорослих трав, що мають яскраві квіти. Ще вище в холодному кліматі можуть вижити тільки мохи і лишайники на скелястих виступах. На межі зі сніговою лінією росте едельвейс – трав’яниста рослина, яка має красиві сніжно-білі квіти у вигляді багатопроменевої зірки. За здатність витримувати високогірний холод і люті вітри ця рослина вважається символом мужності і стійкості. На висоті 3 000 м за сніговою лінією лежить пояс снігів і льодовиків.

Гірські хребти Альп стали прихистком для багатьох тварин, витіснених людиною з рівнин і низькогірних районів. Багато з них узимку мешкають у лісову поясі, а влітку піднімаються вище на високогірні луки. Скелясті схили легко долають серна та гірський козел. До гірських умов пристосувався бабак. Багато птахів – ворона, галка, ластівка, синиця, дятел. У гірських струмках багато риби, серед якої найбільше цінується форель.

Нижній пояс Альп найбільш населений, тому його природна рослинність значною мірою змінена. Його навіть називають культурним поясом. Високогірні луки використовуються як пасовища для худоби. Альпи –найбільш відвідувані численними туристами, мисливцями, спортсменами гори Землі. Тому господарство багатьох альпійських країн базується на туризмі і спорті. Це завдає певної шкоди гірській природі. Для її збереження відновлюють ліси, тваринний світ, створюють заповідники. Одним з найбільших є Гран-Парадізо в Італії.

ВИСОТНА ПОЯСНІСТЬ ГІМАЛАЇВ. У Гімалаях – найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.

Так, біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.

Вище джунглів до висоти 1 200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3 500 м.

Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. На відмітках 5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї.

У Гімалаях у верхніх поясах зустрічається чорний гімалайський ведмідь, який на відміну від бурого ведмедя має на грудях на чорному хутрі білу пляму у вигляді літери V. До висоти 5 000 м піднімається сніжний барс, який має дуже гарне пухнасте хутро. У високогір’ях водиться як, густа і довга вовна якого дозволяє витримувати сильний холод. Мускусні олені (кабарги), дикі гірські барани й кози здатні долати скелясті стрімкі уступи. Повсюдно поширені гризуни, особливо підкоришники. Багато птахів, серед яких фазан данфе, дикий індик улар.

Найбільш освоєними людиною є передгір’я і середня смуга південних схилів Гімалаїв, які найсприятливіші для життя. Там розташовані поселення, прокладені дороги. В долинах вирощують рис, а на схилах цитрусові і чайний кущ. У високогір’ях розводять овець і яків (мал.). Вище за 4 500 м постійного населення вже немає.